Кращі уми Вінничини обєдналися для світового прориву!

     Силосування, або заквашування, - біологічний метод консервування кормів на основі молочнокислого бродіння. Корм, одержаний методом силосування, називається силосом і належить до цінних, що найбільше відповідає фізіологічним потребам тварин. Крім високої поживності, молочна кислота, яка міститься в силосі, характеризується цінними дієтичними властивостями.

     В процесі бродіння моно- та дицукрів у силосній масі утворюється в середньому 65-70% молочної та 30-35% оцтової кислот. Саме така кількість кислоти є основним чинником консервування (заквашування), одержання та зберігання високоякісного силосу. Щоб отримати якісний силос і зменшити витрати цінних речовин, треба знати теоретичні основи силосування (заквашування). Для найсприятливішого функціонування молочнокислих бактерій потрібно, щоб у силосній сировині була певна кількість легко-зброджувальних вуглеводів, зокрема цукру та крохмалю. Іншими словами, під час силосування слід дотримуватися певного цукрового мінімуму. Під цукровим мінімумом розуміють мінімальну кількість цукру, потрібну для утворення такої кількості молочної кислоти, яка потрібна для доведення рН сировини, що силосують, до значення 4-4,2, внаслідок чого маса добре консервується, а шкідлива мікрофлора припиняє своє функціонування.

     Усі рослини, залежно від співвідношення факторного вмісту цукру та потрібного його мінімуму, поділено на групи: легкосилосовані, важкосилосовані та несилосовані. Легкосилосовані - це рослини із вмістом цукру в 1,6-1,7 раза більшим за мінімальну кількість, яка знадобиться для утворення рН 4-4,2.
Придатність культур до силосування визначають і за цукрово-протеїновим співвідношенням. Силосна маса, в якій цукрово-протеїнове співвідношення становить 0,7-1,5:1, добре силосується, а якщо 0,5:1, - тоді погано. 

     До силосної маси, яка погано силосується, додають культури з високим цукровим мінімумом або 2-2,5% патоки чи 50-60 кг картоплі на 1 т силосної маси.

     Дотепер у багатьох господарствах для заготівлі силосу використовують чисто злакові культури (кукурудза, сорго, суданська трава). Такий силос часто буває низької якості, незбалансований за основними речовинами, а кормова одиниця не забезпечена протеїном згідно із зоотехнічною нормою.

     Дослідження й передовий досвід господарств останніми роками свідчать, що для одержання цінної силосної сировини потрібно застосовувати не чисті посіви, а травосуміші, до складу яких входять злакові (тонконогі), бобові (метеликові) та хрестоцвіті (капустяні) види.

     Такі травосуміші за вмістом протеїну переважають чисто злакові травостої. Вміст бобових та хрестоцвітих видів у невеликій кількості сприяє збільшенню рівня протеїну до значення, достатнього для годівлі тварин, поліпшується склад протеїну за вмістом незамінних амінокислот. Але є одна проблема - травосумішки з високим вмістом бобових та хрестоцвітих видів силосувати важко.

     Проте є одне рішення над яким працюють, вже понад 3-и роки науковці компанії МНАГОР разом із спеціалістами Інститут кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України. Вінницька компанія Мнагор - це легендарна для України компанія, що позиціонується на селекції нової для українців культури - солодкої кукурудзи, що є нішевою культурою та у своєму складі має значно більше цукрів, ніж зернова кукурудза. Вони  шукали формулу, щоб збалансувати силос. І одним із таких рішень стала їхня технологія Perfectus Silage (Перфекстус Сілаж): мнагоровська подільська технологія спеціального посіву та балансу зернової та  цукрової кукурудзи, а також додавання бобової культури. Все це разом сприяє вдвічі кращому бродінню та поживності силосу, та насичує силос молочною кислотою та білками, що так потрібен тваринам.

     Такий силос містить більше енергії, має оптимальний склад органічних кислот і хорошу перетравність. За даними мнагоровських випробувань, велика рогата худоба споживає більше сухої речовини та білку із такого силосу, у середньому на 1–2 кг порівняно з контролем, а також він є значно поживнішим.
Споживаючи більше сухої речовини та протеїну, корови продукують більше молока, а тварини на відгодівлі швидше ростуть. Прибавка молока може становити від 30 до 48 л на кожну згодовану тонну силосу, або від 0,7 до 2 л від корови на день.

     На 2020 рік планується закласти ще додаткові досліди, щоб отримати остаточно збалансований корм та оптимізувати строки посіву із елементами захисту рослин, довести дану технологію до оптимальної за затратами часу та коштів, та провести міжнародні семінари із залученням делегації із Білорусі, які вже виявили бажання приїхати, та близького зарубіжжя, а також поширювати дану технологію по Україні. Сподіваємося на державну підтримку.


Науковці Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН:
Юрій Анатолійович Векленко (завідувач відділу польових кормових культур, сіножатей та пасовищ, кандидат с.-г. наук) та Василь Дмитрович Бугайов (завідувач відділу селекції кормових культур, кандидат с.-г. наук)
Компанія Мнагор:
Михайло Миколайович Нагорняк (директор, селекціонер)